Вечiр
в цей тужливий вечір
подихом долоні
грію, плед на плечі
взявши. Дощ і вітер -
в вікна, гілка клена,
і в хиткому світлі
квилить нескінченно
пес якийсь. Далебі,
плач той в серце кане
відчуттям, що в небі
осені розтану
я колись. Розкину
вірші-барви-листя,
власну самотину
і полину з міста.
В затишному домі,
візьме плед на плечі
хтось там незнайомий
й грітиме долоні
в сумовитий вечір.
Свидетельство о публикации №117042501226