Образа. С переводом на русский язык

Біля приймального пункту склотари стояла велика черга. Несподівано із-за рогу з'явилась жінка.
Підтримуючи під лікоть чоловіка, вона підвела його до віконця. Щось прошепотіла приймальнику і відійшла.
Коли приймальник з рук чоловіка узяв сітку з пляшками, черга загула:
- Куди?.. Де совість?..
На захист втрутилась жінка.
- Люди! Це мій сусід! Я допомагала!..
Та чи нам не все одно хто ти йому, - почувся раздратований голос, - а поза чергою нехай не лізе!
- Як вам не соромно! - схвильовано промовила жінка, - він за нас життям ризикував.
Невгамовна черга перетворилась у багатоголосий натовп.
- Наші батьки теж воювали, але поза чергою не лізуть!
- Ви люди чи ні, - ледве вимовила жінка, - він у танку горів!..
А між тим приймальник швидко звільнив сітку від пляшок і вклав в руку ветерана гроші.  Тримаючи зім'яті
карбованці, чоловік повернувся і  приголомшена черга замовкла в заціпенінні.
У чоловіка не було обличчя.
На кривдників страшним тавром лягли сором і докори сумління.
Натовп мовчав.
Рука ветерана з зім'ятими грошима затремтіла, а на місці втрачених очей з'явились сльози...

Перевод автора.

У пункта приёма стеклотары стояла большая очередь. Неожиданно из-за угла к окошку, ведя мужчину под руку, подошла женщина. Что-то прошептала приёмщику и отошла в сторону.
Когда приёмщик из рук мужчины взял авоську с бутылками, очередь загудела:
- Куда лезешь?.. Где совесть?..
В защиту вмешалась женщина.
- Люди! это мой сосед! Я только помогла!..
Да какая нам разница кто ты ему приходишься! - не дослушав её до конца, стоящие настраивались на скандал, - пусть хоть кум или сват!..
- Как вам не стыдно! - взволновано произнесла женщина, он же за нас кровь проливал!
Превращаясь в неуправляемую толпу, очередь продолжала возмущаться.
- Наши отцы тоже не отсиживались в тылу, но без очереди не лезут!
- Вы люди или нет? - едва выговорила женщина, - он в танке горел!..
Между тем, приёмщик быстро освободил авоську и вложил в руку ветерана деньги. Держа смятые рубли, мужчина повернулся и ошеломлённая очередь застыла в оцепенении.
У мужчины не было лица.
На обидчиков страшным отпечатком легли стыд и угрызение совести.
Наступило молчание.
Прижатая к груди рука со смятыми рублями задрожала. На месте утраченных глаз стекали слёзы...