Я тобою розкошую: є у мене півгодинки –
це для мене ціла вічність – поки вранці поруч ти.
Я дивлюсь, як гарна квітка змінюється щохвилинки –
розкривається поволі, щоб для мене розцвісти.
Розкриває квітка очі: вже – усміхнені, ще – сонні,
ті – гарнюні оченята, ті – яким всміхаюсь я.
Я давно у них, гарнюських, в добровільному полоні.
Це не просто очі квітки – доля в тих очах моя...
Я беру до губ долоні – пелюстки моєї квітки:
зможу я лише під вечір знов побачити твій цвіт...
Півгодини – тиха вічність квітки кращої на світі.
І зі мною розкошує ранішній щасливий світ...
Я тобою розкошую, або Щастя ранiшнiх квiтiв
© Copyright: Миклош Форма, 2017
Свидетельство о публикации №117042402424
Свидетельство о публикации №117042402424
Рецензии
