Вдалий пошук

Зігріває...
Ця частка пустої планети
зігріває прозорою кригою снів
про людей, запакованих в білі намети,
щоб вклонитись нарешті холодній весні...
Без дверей...
Тільки вітер шепоче із вікон
про безсилу турботу засмаглих небес...
То не серце...
То скривджені квітнем каліки,
вимагають розбавити кров'ю шартрез...
Просто так...
Поміж ком і надуманих крапок
загубилися сенси епохи, що спить...
Хочеш в рай?
Мусиш бісові дати на лапу...
Не багато - кохання майбутнього мить...
І вже там!..
Ні...
Дражнити, напевно, не стану...
Ти самий дочекаєшся правильних слів...
А сніги?..
Не сумуй...
Навіть крига розтане
від тієї, що небо шука на Землі...


Рецензии