Несамовита самота
Самотньо дивиться крізь хмари...
Їй привиджаються стожари...
І ось... виблискує мета:
Сягнути розумом висот,
Що досі бу'ли нездолані...
Душа із Богом у єднанні -
Величних почуттів ківот.
Коли сумління філігрань
З твердо'ю вірою зіллється,
Напружуючих поклик се'рця,
Не бу'де більше коливань.
Прийде обізнаність речей
У спілці з досвідом життєвим...
Лиш те зали'шиться суттєвим,
Що увімкає спектр очей.
На сходах мудрості стою',
Нестримний відчуваю трепіт,
З сере'дини побачить Всесвіт
Бажанням істинним горю...
У одинокі вечори
Космічні далі озираю...
Безмежність...без кінця і краю...
Та це - не привід для жури.
Самотність та'кож - стан душі,
Що чимось схожий на нірвану.
Складаю Богові Осанну...
А Він дає мені вірші'...
22/04/17/
стан душi на укр. яз
© Copyright: Любонька, 2017
Свидетельство о публикации №117042200779
Свидетельство о публикации №117042200779
Рецензии