Шепоче вітер хвилям казку
Про край далекий,де весна,
Де сонця море і довкола
Лиш щастя й світлі небеса.
Цей вітер побував усюди:
Він обіймав гірські хребти,
Він підіймався десь за хмари,
Він звідти де немає самоти.
В які б уюди не здіймався,
Він повертався сюди знов,
Де море пестить берег рідний,
Бо мав свою палку любов.
Здіймав колись піщані бурі.
Лани пшеничні хвилював
Та ніжно дмухав на волосся,
Коли Їй про любов співав.
Він іноді бував холодним,
Різким,сніжинками кидав.
Та лиш теплом навнив груди-
Весняну ніжність видихав.
Комусь наповнював вітрила,
Щоб корабель до мрії плив.
А десь-безжалісно трощив все,
Приносив хмари повні злив.
Буває у житті затишшя,
Буває буря й ураган.
Який ти вітер роздмухаєш-
Той буде над тобою пан.
В тер
© Copyright: Анна Куприенко, 2017
Свидетельство о публикации №117042204909
Свидетельство о публикации №117042204909
Рецензии