Жизнь надо прожить так, чтобы не было мучительно стыдно за бесцельно прожитые годы... Н. Островский
Важке повітря у зіпсованих легенях.
Всі ночі увібрав до себе дим.
Не маючи копійки у кишенях.
Він будував безглуздий свій четвертий Рим.
І опіки на серці та долонях,
І гіркий присмак кави на вустах,
І мрія б'ється як в'язень у полоні.
А на вулицях лютує чорний жах.
І що усім сліпцям до того.
І що сліпим мрійлива, велична мета?
Міста й душі поглинув сірий порох,
І кожний мрію проміняв на забуття...
Але ще є серця в яких вогонь палає!
Є ще ті чиє життя - вогонь!
Так...
Іноді й вогонь згасає...
Та ми його займемо дотиком долонь,
І всі ми станемо стіною,
Кожен стане в наш єдиний стрій!
Хороші люди, з єдиною метою -
Збудувати свій четвертий Рим.
Четвертий Рим
© Copyright: Амадей Кристич, 2017
Свидетельство о публикации №117042008369
Свидетельство о публикации №117042008369
Рецензии