О, як ми прагли...
І серце давлять сотні брил.
О, як ми прагли рвати пута,
Ми так жадали волі, крил.
Молитва Богом не почута.
Моя Вітчизна вже без сил:
Роздіта, зранена, роззута
Снує в сльозах серед могил.
Тепер спитаймо баламута,
Що до сокир нас звав і вил,
Чом не змогли ми вбити спрута,
Що смокче кров із наших жил.
З держави робить він банкрута,
І наше судно без вітрил
У нікуди несе Славута
Без маяків, нічних світил.
Гріхів достатньо. Де ж спокута?
Хай без причастя, без кадил?
Іуду змінимо на брута,
Хвала, достатньо підлих рил.
Бере за горло, давить скрута.
З надій рожевих – сірий пил.
Не стати б схожим на манкурта,
Що кинув фронт і зрадив тил.
Свидетельство о публикации №117041909321