Прекрасна Дума, що летить Свiтами

 У тiнях тоєї Пiтьми, - не бачити яскравих зiрок,
 Очей, - менi не треба бачити, Усього Свiту не хочу...
 Де взяти те подiбне слово, що Думою лiтає у вi Снi,
 А вiрити, дитико, Свiту треба, - бо там й недалеко Усесвiти...

 Тi очi похмурi, сумнi та байдужi,
 Що ховаю пiд окуляри вiчно рожевi,
 Балансу знайти, - а не Пустоти,
 Не хочу бачить я тiє Гидоту...
 
 Що кожним кроком Всiм псує,
 Нормальне iснування та Життя,
 Любов, мiй хлопче, злая штука,
 Чуєш,сину..?

 Любов,- то є ся злая штука,
 Моiм очам немає гадки,
 Не треба Вiрити, - кому не треба Довiряти,
 Ти Сам собi i Воїн, i Митець!
 
 Сиди,козаче сивий,брате любий,
 Чекай, мiй друже, зорей ясних,
 Я не на ціпу, -та й i ти на Волі,
 Шукаєш, брате, своi Ночi.

 Мене штовхають прямо в прiрву,
 Охоти я тужити вже не маю,
 Але та Туга х мого Серця,
 Без крапель хришталевих, - не побачить Сонця...

 Я бачу свою Юнiсть, - я Отець,
 Терпiти боляче, - але зцiпив зубами, мов ганчiрку,
 Хватаюся за Мрiю я оту, - що синiм iнiєм Палає!

 Машин обличчя величезних фар,
 Що сліплять Оченята юнi,
 Але, - зітхнувши, - чую Звiн,
 Христос Восхрес, - Вiн народився!

 Я славний серцем, та й думаками не дурак,
 Я славная Душа сердець невинних,
 Що свою молодiсть прода, -
 Коли iх ще не народили...

 Мiй Розум Ясний, - мов материнська рiдна Хата,
 Я тіло, - тіло то є лиш придаток,
 Думки нехай летять туди,
 Де iм судилося Родити!
 
 Нема нi Свiтла, нi Вогню,
 Усi ми Люди, - хто - куди,
 Ми хочемо, не помирати на Своiй Землi,
 А Жити...Ой, годi, все то ся Тужити!

 Я бачу сни чарівнi, яснi,
 Мов Сонечка барвистii промiння,
 Мої нахмуреннii Брови,- а очi тi повнi Любовi...

 Прийди, голубко, забери,
 Відбір по Дарвiну, - немов конями загоняє,
 Я вiрив в Дружбу, - все, - нема,
 I вiдкриваясь Свiтові Кричу!

 Я хочу Бачити у очах Щирiсть,
 Не лiцемiрством нас Взростила Земля-Мати,
 I якщо буде смертi бiй, - його iз Гордiст'ю Прийму,
 І битись буду до останнiх крапель кровi,
 Останніх подихів Легень курних!

 Кувалдою махати вмiю чiтко в такт,
 В Нас Козаки iз цвинтарів, - та й на ноги Встають,
 Земле Св'ятая, - Рiдна Мати,
 Кує Свою Сталеву Рать!