Але ж в тебе зовсім не гарні очі.
Є красивіші, знаю. Я кращі бачив.
Але саме в твої дивитись хочу.
А не хочу – бачити, як вони плачуть.
І життя таке, що для сліз є місце.
Їх напевно стримувати не варто.
Сльози – виплакані таємниці.
Часом сльози – відлуння незграбних жартів.
Із твоїх, негарних, – кохання світить.
Не любов, а саме кохання – пристрасть.
Підіймаю на руки єдине у світі –
зі всього лише двох перлин – намисто...
Але ж в тебе зовсiм не гарнi очi
© Copyright: Миклош Форма, 2017
Свидетельство о публикации №117041911740
Свидетельство о публикации №117041911740
Рецензии