Знову біла зима
Землю снігом укрила,
Та у неї нема
Стільки сили у крилах,
Щоб здійняти в душі
Заметіль білу - білу,
Тільки їй не кажи,
Що її я журила.
Білий сніг, білий птах,
Здивування в очах.
Стільки слів, як у снах,
Загубилось в снігах.
В твої очі дивлюсь,
Наче в небо зимове.
Може, я їх боюсь,
Що не вийшло розмови?
Як сказати тобі,
І чи треба казати,
Що у сірій журбі
Важко знову кохати....
Кожен крок, що не так,
То недобрий вже знак,
Наче натяк на те,
Що зима замете...
Знову бiла зима
© Copyright: Ольга Муромец, 2017
Свидетельство о публикации №117041812310
Свидетельство о публикации №117041812310
Рецензии
