Я благала у долi кохання

Ольга Муромец
Я благала у долі кохання,
Та такого, щоб раз і навіки,
Щоб травневе п*янке світання
Чарували весняні квіти.
Та осипались тихі роси
З пелюсток чарівних додолу,
Наче марні дівочі сльози,
Я не хочу їх більш ніколи.

Я стомилась чекати щастя,
Того щастя, що десь блукає.
Я не знаю, чи буде краще,
Та нічого вже не шукаю.
Я живу просто так, як можу,
І люблю, як люблю, не більше...
Я не знаю, на що це схоже,
Наче просто настала тиша...


© Copyright: Ольга Муромец, 2017
Свидетельство о публикации №117041700047
Список читателей / Версия для печати / Разместить анонс / Заявить о нарушении
Другие произведения автора Ольга Муромец
Рецензии
Написать рецензию
Гарні рядки вашого творіння захопили.
Кохання, прийде тільки повірити
У нього треба, воно блукає десь поряд, марно сліз не треба лити.
Нехай усміхнеться щастя Вам!

Галина Би-Локур   04.12.2017 23:43   •   Заявить о нарушении
+ добавить замечания
Дякую Вам ! Бажаю Вам теж щастя та натхнення!

Ольга Муромец   04.12.2017 23:46   Заявить о нарушении
+ добавить замечания
Написать рецензию     Написать личное сообщение     Другие произведения автора Ольга Муромец