Я кочуся...
Між листям і камінням...
Мурахам сни кидаю навздогін...
Не бійся, я не з того покоління,
що бачить світла вкраденого плин...
Життя трива...
Чи в чорному, чи з білим -
не так вже й тут важливо мати хист
до гри у гру...
Сплітатися несила
у візерунки з пірваних намист...
Комусь мовчав...
Когось шука на ранок!..
З-під ковдри часу тихо визира...
Торкнися, Отче!
Прошу!..
Наостанок
скажи коли закінчується гра?..
Кохати мить...
Це все, що треба мати
для ледь комусь помітного стрибка
у свою вічність...
Просто - покохати...
І стати листям з білого вінка...
Бо що трима цю душу без коріння,
коли мій дух залишиться один?!..
Я кочуся...
Між листям і камінням...
Мурахам сни кидаю навздогін...
Сферичний ранок
© Copyright: Александр Ноцкий, 2017
Свидетельство о публикации №117041701526
Свидетельство о публикации №117041701526
Рецензии