Ні львів'ян... Ні янголів... Ні дощу...
Місто ніжно спить, мов мала дитинка.
Можна надивитися досхочу:
Львів у сонці ранішнім – як картинка.
Хочу тихо хукнути: пара з вуст
Полетить легенька, немов пір'їнка.
Я один у Львові, та не боюсь –
По старій бруківці пройдуся дзвінко.
І годинник Ратуші п'ять разів
Відповість на кроки – відлунням дзвонів...
Хтось із перших янголів вже злетів –
Лоскотать атлантів старих балконів...
Нi львiв, ян... Нi янголiв... Нi дощу...
© Copyright: Миклош Форма, 2017
Свидетельство о публикации №117041712526
Свидетельство о публикации №117041712526
Рецензии