Бiлi голуби

Білі голуби летять –
Понад квіти.
Хочу птахою я стать.
Прилетіти.

Птаха біла переліт –
Подолає.
Я летіла стільки літ…
Бог лиш знає.

Я змахну своїм крилом
Серця смуток.
Дощ омиє за вікном –
Всю отруту.

В дім прийде жаданий лад,
Прийде щастя.
Зупинити цвіто-сад
Злу не вдасться!

Світить промінь чистоти –
Ніжно-білий.
На порозі стоїш ти, –
Оговтілий.

Розчиняю чистоту
З Піднебесні,
Й  вірність квітами вплету
В перевеслі.

Обв’яжу твоє життя,
Нашу долю.
На прекрасне вороття, –
Птахам – волю!

Подолаємо ми путь –
Мільйон милів…
Я прошу, коханий, будь
В своїй силі.

Віджену тяжкі думки –
Чорні хмари.
Доторк дужої руки,
Серця пари…

Повертайся люба мить
Й зупинися!
В мені кров твоя горить!
Подивися!

Білий голуб чарівний,
Птах крилатий,
Шлях здолаєм мандрівний…
Йди до хати!

Поки в серці кров тече, –
Я кохаю.
Дай мені своє плече,
Я ж дам – чаю.

Обійму і пригорну.
Поцілую.
В біле пір’ячко пірну, –
Поворкую.

Підіймемося до хмар
Й понад хмари!
Ти – володар серця й цар,
Я ж – «Тамара»…

Милість й правда  – щит і меч
У правлінні.
В когось… слів лихих картеч, –
Прояв тіні.

Символ миру і добра.
Символ волі!
Я ж – лише з твого ребра…
Щоб… для долі.

Я без тебе розіб’юсь, –
Об каміння.
А з тобою розів’юсь
Небом синім.

© Copyright: Світлана Кравчук, 2017
17.04.2017 р.
22:22

Примітка автора:
*Тамара - цариця Грузії (для тих хто не в темі),
вірш має приватний характер, як і фактично вся моя поезія.