Елена Телига. Моя душа и в непогоду...

Автор: Елена Ивановна Телига (укр. Олена Іванівна Теліга; урожд. Елена Шовгенова; 1906—1942) —
украинская поэтесса и литературный критик, член ОУН. Погибла в гестапо.

Елена Телига – Моя душа й по темнім трунку… (Моя душа и в непогоду…)

                Перевод Инессы Соколовой

* * *

Моя душа и в непогоду
Опять спешит, ей нет преград,
Всегда в согласии с природой,
Легко по ветру и под град,

Чтоб, спрятав мудрые советы
В шкатулку без ключа и дна, 
Встречать бесцветные рассветы
В огне отравы и вина...

Чтоб с верой непоколебимой
Лампады жечь и день, и ночь,
Из зимней стужи – в теплый квитень*,
Сквозь боль разлуки – беды прочь.

Прохожим встречным на дорогах
Дары с надеждой раздавать.
И получать взамен от Бога –
Великодушья благодать.


*квитень – (укр.) апрель

--------

Оригинал

Олена Теліга – Моя душа й по темнім трунку…

* * *

Моя душа й по темнім трунку
Не хоче слухати порад,
І знову радісно і струнко
Біжить під вітер і під град.

Щоб, заховавши мудрий досвід
У скриньці без ключа і дна,
Знов зустрічати сірий розсвіт
З вогнем отрути чи вина…

Щоб власній вірі непохитній
Палить лампаду день і ніч
І йти крізь грудні — в теплі квітні,
Крізь біль розлук — у щастя стріч.

А перехожим на дорогах
Без вороття давать дари
І діставать нові від Бога,
Коли не вистачить старих.


Фото: Елена Телига