Лiта моi взялися сивиною
Ж.А.
Літа мої взялися сивиною,
Їх тихим сумом осінь прикраша,
А ти у серці кожну мить зі мною,
У дотику жаданного вірша,
У шемній пісні, що за обрій лине,
У посмішках дорослих вже синів,
І я наївно, як мала дитина,
Шукаю зустрічі у чарах снів.
Блукаю в снах,тебе я бачу
Привітного, з усміхненим лицем,
Моє кохання і радіє, й плаче,
І відпускає нескінчений щем.
Свидетельство о публикации №117041601815