Поглянь- но, зіронько моя,
як падає туман на доли.
Як сонце західне сія
на горизонті... І прозорі
течуть із джерела струмки.
І височіють сиві гори.
Й які веселіі думки!
І все про тебе, моя зоре.
На яснім небі ти зійшла
і мою долю обігріла.
Дівча з далекого села
в чужім краю набрало сили.
Послухай, зіронько моя.
Я лиш тобі пісень співаю.
Сміється вквітчена земля
в далекім незабутнім краі,
де пам'яті пливуть плоти.
Й такі ж, як тут, тумани сині...
Та, чи зійшла б для мене ти
на хмарнім небі батьківщини?
Послухай, зоре, серця спів.
Поглянь на щастя і на муки.
...Ти виплила з пророчих снів
й Жар-птицею упала в руки...
25 березня 2017 р
Моя звезда. Укр
© Copyright: Евгения Кобикова, 2017
Свидетельство о публикации №117041509089
Свидетельство о публикации №117041509089
Рецензии
На это произведение написаны 2 рецензии, здесь отображается последняя, остальные - в полном списке.