Я стою на межі. Між небом і землею.
Біля ніг моіх струмки журкочуть.
Чорною пахучою ріллею
скачуть горобці... Якісь пророчі
краєвиди випливають в хмарах.
Сонце променями голову морочить.
І тумани сині, як примари,
випливають з зоряноі ночі...
І холодних джерел заспокійливий плин
навіває і радість, і тугу...
Ти у полі один. Ти у світі один.
І Земля- породілля в потугах.
Що породить для нас ? І який буде плід?
Вірю- лише добру панувати.
По ріллі залишаю карбований слід.
Я не вмію інакше ступати.
лютий 2017 р
і джерельні струмки у весняній траві
Я стою... укр
© Copyright: Евгения Кобикова, 2017
Свидетельство о публикации №117041509041
Свидетельство о публикации №117041509041
Рецензии