Людині осіннього віку
З пожовклим від часу буттям,
Зі смутком без міри і ліку
У весну нема вороття?
Нема вороття в безтурботний
Із променів сплетений день
Зі смаком блаженства і цноти
Й наповнених щастям легень?
Та, ні! У пітьмі сяє зірка,
Як знак, що нема забуття,
Що зникне, як марево прірва,
Й прокинеться вічне життя!
16.02.2017р.
Зiрка вiчного життя
© Copyright: Виктор Малороссов, 2017
Свидетельство о публикации №117041506004
Свидетельство о публикации №117041506004
Рецензии