Україна — край слобожанських дiбров,
I полiського Свiтязя води прозорi,
Ти як мати для нас i як перша любов,
I як донька, яку ми плекаєм в долонях.
Україно моя — ти веселка в пiвнеба,
В очах дIвчини сяєш малюнком весни,
Ти вогонь гопака i ставкiв прохолода
Де тумани шепочуть немов чаклуни.
Краю мiй — ти степи, аж за обрiй,
Там, де вiтер панує i пiсню спiва,
Де над хатою батька лелеки збираються в вирiй,
I в долонях бабусi на всiх вистачає тепла.
Краю мiй
© Copyright: Владислав Сытник, 2017
Свидетельство о публикации №117041504128
Свидетельство о публикации №117041504128
Рецензии