Про смерть...

Про Смерть міркую я сьогодні,
якраз напередодні Великодня,
у страсну п’ятницю Христоса –
Боголюдини нашої Ісуса!

Так. У неділю Він вознісся,
здолавши Смерть – на Небо звівся.
Шляхи Світилом осяйває,
які Людина на землі долає.

То – Смерть? Це – перехід до Неба?
Але чи в кожного така потреба?
Хтось хоче, може, і земного раю?
Пишу про те, чого і сам не знаю.

Адже та Смерть, яка – тілесна,
вона земна є, а не піднебесна,
бо Людське тіло тут ховає.
У Небо ж лише Душу піднімає!

Про це  Єство вночі казало,
як ніби, на Духу все сповідало:
про всі мої страждання Долі,
а потім усе зникла десь у полі?

Та Серце вірить не хотіло,
воно струною у мені бриніло!
А Тіло лиш землею ходить, –
то Хто до купи Душу й Тіло зводить?

Чи на землі – в Єстві одн,ому,
а після Смерті вони – по-різн,ому?
Чи зійдуться знов воєдино?
Живи сповна й не мисль про Смерть, Людино ...!?...

14 квітня 2017 р. м. Київ
Довершено 15 квітня 2017 р. х. Заклимок біля с.Хмелова на Роменщині