Так хочеться мені із вами, браття
Зустрітись знов у храмі тім новім,
17 літ минуло та багато
Чого змінилось, а проте в мій "рідний дім"
Я подумки частенько "прилітаю",
Як птах із вирію до рідного гнізда,
Та все нагоди підходящої шукаю
Для зустрічі та все не випада
Хвилинка вільна у житті такім бурхливім,
Та дуже часто спогад вирина
Про ті часи, коли була щаслива
Із вами разом. Й ніби знов ВЕСНА
Настала й рік 1999-й
І я спішу "до рідного гнізда",
Лечу щодуху, наче птах крилатий,
Назустріч ЩАСТЮ, крізь негоди та літа.
Спогади про храм
© Copyright: Лолита Литвиненко, 2017
Свидетельство о публикации №117041501024
Свидетельство о публикации №117041501024
Рецензии