Ми зустрінемось, звіснo, i, звісно, ми вип'ємо кави.
Поговоримо, звісно, з тобою про те і про се.
І побачимо, звісно, як місто осяє заграва.
І погодимось, звісно, яке ж то це щастя усе.
Я дивитимусь, звісно, на руки, красиві до болю.
Але, звісно, ні слова тобі не промовлю про біль.
Звісно, десь у душі я у жмуток зберу свою волю
І всміхатимусь весело, звісно, з останніх зусиль.
Звісно, ти зазирнеш в мої очі і все зрозумієш.
Звісно, нам зустрічатись, крім кави, немає підстав.
Зрозумієш і, звісно, так, звісно ж, ти щиро зрадієш.
Звісно, й ти любиш волю не менше, ніж каву заграв...
Ми зустрiнемось, звiсно, i, звiсно, ми...
© Copyright: Миклош Форма, 2017
Свидетельство о публикации №117041308604
Свидетельство о публикации №117041308604
Рецензии
Миклош, я не удержалась, перевела, хотя и повольничала: http://www.stihi.ru/2017/04/14/3804
Очень понравилось стихотворение...
Фили-Грань 14.04.2017 10:49 Заявить о нарушении
Очень понравилось стихотворение...
Фили-Грань 14.04.2017 10:49 Заявить о нарушении