Христос Воскрес!

Сміються на вікні вербові котики,
Чомусь в цей день сама робота робиться,
А на душі так свято і так хороше,
Неначе диво, ніби казка твориться.
Червоні, як весняне тепле сонечко
В корзинці із лози веселі крашанки.
І бабка на столі рум»яна, тепла ще,
Дитинством пахне веселковим, райдужним.
Все зроблено, все прибрано, побілено,
Натомлена, а спатоньки не хочеться.
Дивлюсь в вікно, де на вишневу гілочку
Присіли сутінки, неначе сіра горлиця.
Згадається, непрохано згадається
Ще прабаба в хустині білій, празничній,
Саджає в піч бабки, фарбує крашанки,
Шепоче «Отче наш», благословляючи.
Як тепле молоко в душі розіллється
Той спомин дорогий, і стане жалісно
За тим дитинством, у якому вічно є
Прабаба в білій хустці, сонце-крашанка.
І вранішнє дзвінке «Христос Воскрес»,
І щебіт ластівки в гнізді, отам під стріхою,
Весна, робота, дощ рясний з небес –
Усе, що є і буде серця втіхою.

Ольга Соколовська ©