Свiтлоi памятi... Свiтлана Костюк

Оригінал:


Крізь душу – вісь земна й небесна вісь...
Крізь душу – друзі й недруги лукаві...
І ворожнеча, що панує скрізь,
Як данина гордині, злості, славі...
Крізь душу все – жертовність і вогонь,
Любов всесильна, що пітьму розвіє...
Лише проміння сонячне з долонь,
Твоїх долонь, зігріє нас, Маріє...
Вже вистачить поживи для війни...
Весна спішить – провісниця надії...
За те, що в небесах чиїсь сини,
ПРОСТИ, МАРІЄ...


Переклад з української Світлани Груздєвої:


Сквозь душу – ось Земли,  Небес встречая ось…
Сквозь душу – и друзья, и недругов лукавых
Кольцо…вражда людей, что нам познать пришлось
Как дань гордыне, злости жёлчной, славе…
Сквозь душу – жертвенность, её  огонь,
Любовь всесильная, что тьму отринет,
Лишь солнечный источник от икон,
С твоих ладоней, – греет нас, Мария…
Не хватит ли поживы для войны?!
Весна спешит – предвестница надії*…
За то, что чьи-то в небесах сыны,
ПРОСТИ, МАРИЯ…

* - надежды(на укр..)
СпасиБо за аватар
Наталье Лысюк
из Фєйсбука