Здiйма вiтер над садами
Моїм дітям присвячую
Здіймає вітер над садами
Їдкі осінії дими,
Полинуть в небо з журавлями
Знов захотілося мені.
Чи то прощаються, чи кличуть
У невідому синю даль
І сумно - сумно так курличуть,
Тривогу ронять і печаль.
І груди розрива розлука,-
Якби ж то крильця і мені,
Тоді не знала б теї муки,
Що мої діти в далині.
Знялася б в небо з журавлями,
Несла б любов я до дітей,
І донесла б, змогла б так само,
Як ніс вогонь лиш Прометей.
Але де взяти тії крила?..
Клин журавлиний відліта...
Розлука сушить душу й тіло,
Сум накопичують літа.
© Copyright: Татьяна Ахинько, 2017
Свидетельство о публикации №117041210288
Свидетельство о публикации №117041210288
Рецензии