Дядю, вони вже виїхали.
Щоб поховати,
Те що ти з дитинства бережливо збирав у горнята.
Поховати твої скіли.
А потім сказати,
Що то вірус якийсь,
Чи то зглузду з’їхав пацанчик.
«Но слушайте, я не обманщик!
Это всё Белладонна,
Ребята, я не обманщик!»
Я цифру шаную закону
І кожної п’ятниці, вдома
Читаю старий журнальчик.
Дядю, вони вже виїхали.
Їм байдуже, що сьогодні п’ятниця,
І будь ти хочь бог, хочь п’ьниця,
З тебе податок візьметься,
За мрії твої кольорові.
Дядю, вони вже виїхали.
І можеш тікати з хати
Я маю тобі сказати
Вони все про тебе знати
Бажають.
Ти чуєшь? Згортай свою лють,
Збирайся у будь-яку путь
І будь лиш собою, будь.
І квітни, квітни кожного ранку,
Бо, скоро тебе знайдуть.
Нахабно тицяючи пальцем тобі в обличчя
Скажуть:
«– Дивіться, ведуть!»
Дядю, вони вже виїхали.
Засинай доки є на це час,
Ти єдиний з-проміж нас
Знаєшь, як роздобути крила.
08.04.2017
Дядю, вони вже ви хали
© Copyright: Денис Вавилов, 2017
Свидетельство о публикации №117041107339
Свидетельство о публикации №117041107339
Рецензии