Щоб вiн здох!

(сумна казка про золоту рибку)

Порибалити на вудку
                вийшов на мосту
і спіймав на каші грудку
                рибку золоту.
Довго-довго придивлявся,
                може то мара,
а коли переконався –
                кинув до відра.
В голові думки рояться
                й руки аж тремтять:
три бажання, три бажання,
                щоб не прогадать!..
Перша думка – то маєток,
                поверхів на п’ять,
щоб було де жити, пити,
                смачно їсти й спать.
Друге думка – то машина,
                „Ровер“ чи „Порше“,
щоб возити половину
                й дівку десь „шер-ше“…
Ну, й нарешті третя – яхта,
                рибку щоб ловить,
плавать щоб як польська шляхта,
                не пішком ходить.
В роздумах добрів додому,
                увійшов у двір,
вже й хотів оголосити
                рибці приговір…
На поріг відро поставив
                й миттю в туалет,
щоб із легкою душею,
                як казав поет.
Повернувся до порога,
                а відро пусте.
Він дружині запитання
                задає просте:
Де ж поділа ти, кохана,
                рибку золоту,
а вона очима блима –
                Віддала коту…
В чім мораль? Усім відомо,
                вже  який тут сміх –
Не ловіть маленьких рибок,
                хоч і золотих!

11.04.2017