Перемiряю вiдстань...
Час найвищий над ранок кормити синицю,
У зачинені двері постукати й нишком
Ще спросоння тобі розповісти, що сниться.
Як світами пливла в хмарах теплих і п’яних,
Ну а ти цілував неприкриті предпліччя,
Шлях Чумацький курився димами кальянів,
Стрічку –міст простягаючи з ночі у вічність.
Лікар-час не зробив нас іржавими досі…
ПрИйшла осінь заграє так щемно на скрипці
Чардаш Монті, смичком із рудого волосся
І приклеїть листочок кленовий на шибці.
Свидетельство о публикации №117041110326