Лиш почую про нитку якусь, що іде крізь життя,
Придивляюсь і хочу спитати: ти – бачив ту нитку?
Хтось хоч раз її бачив – тверезим, чи то напідпитку?
Та хіба з однієї лиш нитки збудуєш шиття?
Навіть ті, хто в житті кольори тільки чорні вдягав,
Навіть ті, хто лиш слізьми щодня і щоночі вмивався,
І вони зізнаються, що кожен із них зустрічався
Зі всіма кольорами... Хоч кожен про світлі благав.
І життя – це не нитка, це – тисячі різних ниток:
То одна обірветься, то друга, а інші – зміцніють.
І життя – це коса з муліне... Щойно це зрозумієм,
Може, вдасться уникнути гіршої з людських пасток...
Лиш почую про нитку якусь, або Мулiне
© Copyright: Миклош Форма, 2017
Свидетельство о публикации №117041110216
Свидетельство о публикации №117041110216
Рецензии