Снiговiй

Сніговій*

Я не встигла допити іще свою осінь,
а уже сніговій стереже близ воріт.
Він надії мої як дороги заносить
і погрожує зовсім закрить небозвід.

Снігопад-сніговій, не засніж мені коси,
в мої двері не стукай, надій не туши.
Снігопад-сніговій, коли жінка попросить,
літо бабине їй підганять не спіши.

Не спіши, сніговій, я іще не готова,
ти іще не устиг мою душу знітить.
Я невилитий біль лебединого слова
не тобі, а йому, хочу все ж присвятить.

Снігопад-сніговій, не засніж мені коси,
в мої двері не стукай, надій не туши.
Снігопад-сніговій, коли жінка попросить,
літо бабине їй наближать не спіши.

Розіб’юся іще об твою неминучість,
заметілі блакить запорошить мій дім.
Я прошу не засніж моїх мрій нерішучих,
не торкайся кохання крилом льодяним.

Снігопад-сніговій, не засніж мені коси,
в мої двері не стукай, надій не туши.
Снігопад-сніговій, коли жінка попросить,
літо бабине їй підганять не спіши.

09.04.2017

* Переспів твору Алли Рустайкіс „Снігопад“.

Алла Рустайкис

Снегопад

Я еще не успела испить свою осень
А уже снегопад сторожит у ворот
Он надежды мои как дороги заносит
И грозит застелить надо мной небосвод

Снегопад, снегопад, не мети мне на косы
Не стучи в мою дверь, у ворот не кружи
Снегопад, снегопад, если женщина просит
Бабье лето ее торопить не спеши

Не спеши, снегопад, я еще не готова
Ты еще не успел мою душу смутить
Неизлитую боль лебединого слова
Не тебе, а ему я хочу посвятить

Снегопад, снегопад, не мети мне на косы
Не стучи в мою дверь, у ворот не кружи
Снегопад, снегопад, если женщина просит
Бабье лето ее торопить не спеши

Я еще разобьюсь о твою неизбежность
Голубая метель запорошит мой дом
Я прошу, снегопад, не заснежь мою нежность
Не касайся любви ледянящим крылом

Снегопад, снегопад, не мети мне на косы
Не стучи в мою дверь, у ворот не кружи
Снегопад, снегопад, если женщина просит
Бабье лето ее торопить не спеши
Торопить не спеши, торопить не спеши