Вже пiзно

Вже пізно*

Робота, діти, дім, сім’я,
а на душі одноманітність.
На все життя спізнився я,
затримався на цілу вічність…

Мару я бачу по ночам,
там ми удвох в осінній хузі.
Ой, як же довго я мовчав,
усе гадав, що ми лиш друзі.

Тобою жив багато літ,
мені так страшно й одиноко.
З’явився пізно я на світ,
це спізнення виходить боком.

Навіщо стрів тебе? Скажи!
Молив навіщо Бога слізно?..
Своєї я дійшов межі.
Усе. Вже пізно. Надто пізно!

Уже давно скінчився бал,
вже відпалали, стухли свічі,
в душі затих емоцій шквал…
Я запізнивсь на цілу вічність.

09.04.2017

* Переспів твору Ігоря Даня „Я опоздал к тебе на жизнь“.

Я опоздал к тебе на жизнь

Игорь Дань

Я опоздал к тебе на жизнь,
Я опоздал к тебе на вечность.
Осенних листьев миражи
Мне тихо шепчут:
 - неизбежность.
Я вижу призраков в ночи,
Там ты и я в осенней стуже.
Давай немного помолчим,
Послушаем, как дышат души.
Вдох... - и надежда на рассвет,
А выдох... - ночь и безнадёга.
Я жил тобой так,
      много лет.
Мне страшно, больно, одиноко.
Ах, как же я тебя любил!
Просил как дар у Бога слёзно!
Да, Он тебя мне подарил,
Но только поздно...
      слишком поздно.
Зачем мы встретились?
- Скажи.
Окончен бал, погасли свечи.
Я опоздал к тебе на жизнь,
Я опоздал к тебе на вечность.