Мамо, мамо, як любила
ти це Свято Вербне...
Казала, ніщо доню не роби,
подалі будь від усілякої скверни.
По-життю ти не журися,
малим задовольняйся,
що Господь тобі дарує,
тим ти і втішайся.
Мамо, мамо люба,
вже тебе не має,
але ж слова твої добрі,
завжди пам'ятаю.
Тільки сльози самі ллються,
жалю не мають,
дорогі хвилини завжди згадують.
Винуватих не шукаю,
мамо моя рідна,
вся твого життя наука
з'явилася плідна.
Скільки житиму рідненька,
стільки й буду пам'ятати кожне твоє слово,
дотик, як не сумувати...
Радість живе в серці,
що тепер за тиждень,
буде у нас Великдень!
Мамо, мамо, як любила ти цe Свято Вeрбнe...
© Copyright: Белякова Светлана Николаевна, 2017
Свидетельство о публикации №117040905073
Свидетельство о публикации №117040905073
Рецензии