Маг слова

Маг слова*

Олекса – майстер на всі руки.
Що не напише – все шедевр!
Чи словом бавиться від скуки,
чи майстер в ньому вже помер?..

Козацтво враз списав в минуле,
закрив умить його добу…
А козаків, що не „поснули“,
в запеклу кинув боротьбу.

Вони чатують на висотах
і нищать вражі… кураї.
Навіщо всяка там босота,
як бур’яни у нас свої!

На Січ привів він аксакалів…
Чи ж мало в козаків ума?!
З яких те викопав анналів,
посібників тепер же тьма…

Дідами метр розбавив військо,
відкрив для курінних лікнеп.
То наслідки легенд валійських
чи відголос російських скреп?!.

Бо привітати щоб зі святом
Миколу друга, Годунка,
перетворив поет завзято
ґедзУнок навіть в ґедзункА!

Приєднуюсь я до вітання,
бо дІдо – дуб, не берестОк!
А ще для друга побажання –
собою будь ще років сто!

08.04.2017

* Відгук на твір Олекси Удайка „ДідО“.


У нашій славній Україні
Була козаччини доба…
Й сьогодні козаки при чині,
Бо ще на часі боротьба
Супроти всякої босоти,
Нехай чужі то чи свої…
Не зайняли ще ті висоти,
Що нищать вражі кураї…

У козаків були завжди –
В походах переможних знані –
Сиводобродії -діди,
Діди у почестях і шані…
То ж запорожські аксакали,
Щоб не понести зайвих втрат,
Знання отаманам давали:
Що,  де,  коли… їм треба знать!

І курінні сприймали слово –
Мотали сенс собі на вус… 
Й лилася праведна розмова,
Бо мудре слово – не полова …
Й не був фатальним змій укус.

Отож, й сьогодні нам дає
Свій вкрай потрібний ґедзунОк*
(Хай грубувато, та своє –
Така вже вдача в нього є!)
ДідО Микола ГодунОк!