Любов
Хто вам повідав, що жінок немає вже таких,
і почуттів святих, цнотливих у житті вже не буває?
Хто вам сказав, що щастям двох людей п’янких
торгують нині і на дріб’язок міняють?
Хто вам сказав, немає у коханні вже висот,
що правлять світом грубі лиш інстинкти,
і що Красу змінив гламур-набір красот
на золотисто-глянцевих картинках?
Хто каже це, той - цинік, дурник, просто хам,
а може бути, теж насьорбався обману.
Та все ж Любов, що небеса дарують нам,
на світі люди всі чекати - ні, не перестануть.
Якій їй бути, то залежить лиш від нас,
і нам ніколи за Любов не буде стидно, жалко.
Її прихід – в очах, що нам сіяють повсякчас.
Кінець її - в образах і гарячих перепалках.
Тим, чию душу снігом злоби замело,
тим, хто із цинізмом загляда в чужі обличчя,
одна Любов поверне душу і тепло,
лише Любов підніме до свого величчя!
© Copyright: Петр Скорук, 2017
Свидетельство о публикации №117040801337
Свидетельство о публикации №117040801337
Рецензии