Двое

И нежных губ прикосновение,
И тихий шёпот тайных фраз
Меня разбудят от забвения,
Где свет свечей уже угас.

З тобою я порину в плин
Буття. Пірнаю з головою
В цю прірву. Але я з тобою
У танці серця і годин.

Постой! Как мне продлить мгновенье
Тех поцелуев на устах,
Тех чувств слепое наваждение,
Отмерянное нам в часах?

О, цих хвилин потужний хід!
Що наближають час прощання
У ці моменти надзвичайні
Безжальну і тривожну мить.

Я каждый раз с тобой прощаюсь
Навек. И снова обращаюсь
К надежде встретить новый день,
Который ты наполнишь светом,
Войдя знакомым силуэтом
В мою незапертую дверь.

Коли я йду, несу в собі
Сумних думок важкі сонети,
Але я впевнена – ще є ти
В моїй наповненій душі!


Рецензии