Заблудився я в туманi...

Заблудився я в тумані,
Аж спітнів,
Рано вранці на світанні...
Повз ставків
Пропливали, як у казці
Небеса,
Почувався, як у пастці,
А роса
Помочила босі ноги
І пекла,
Бо ішов я край дороги
До села...
Заблукав, неначе вперше
Йшов туди...
Ось в тумані пливе вершник...
Господи,
На плечах нема нічого,
То туман,
Сам малює із густого,
Все обман...
Але страшно стало дуже,
Що робить,
Щось скрекоче у калюжі,
Аж свистить...
Дихати все тяжче грудям,
Нема сил
Справитись мені з безглуздям,
Як з могил
Почуваю поряд сморід,
Нема слів,
Пересохло давно в горлі,
Зголоднів...
Раптом зникло все, що було
І туман
Несподівано хитнуло,
Зник дурман...
Був я знову радий жити
На Землі,
Довелося відпочити,
Мозолі...

 П.В.М.      07.04.2017г.


Дуже гарний переклад цього вірша на сторінці Світлани Груздєвої:
http://www.stihi.ru/2017/05/22/10613
Запрошую всіх охочих!!!


Заблудился я в тумане,
 Ну…без слов.
 Как-то рано спозаранку,
 У прудов,
 Проплывали вдоль опушки
 Небеса,
 Ощущал себя в ловушке…
 А роса
 Мне смочило только ноги –
 И пекло…
 Шёл тогда я вдоль дороги
 Да в село…
 Заблудился, как впервые
 Шёл туда…
 Вот плывёт в тумане всадник…
 Вот так да!..
 Оказался безголовым:
 То ж туман…
 В очертаниях густого
 Всё – обман…
 Но, однако ж, я напружен,
 Бледный вид…
 Как стрекочет что-то в луже,
 аж свистит!..
 Ощущенье давит краха,
 Нету сил
 Мне избавится от страха…
 Что с могил,
 Ощущаю запах смрада,
 Не травы…
 Пересохло в горле сразу,
 Голод взвыл!..
 Но виденье утонуло,
 И туман
 Неожиданно качнуло…
 Где ж дурман?!..
 Рады жизни дух и тело:
 Сын Земли!..
 Но пришлось привал мне сделать:
 Мозоли'…