І в котре тебе ненько закохали...
Та так що ледве теплиця душа...
Свої кати тебе замордували...
Із соромом і аж до нагиша...
І в котре над тобою посміялись...
Від патріотів аж в очах рябить...
Із похоті з забави познущались...
Зганьбили всю тебе на цілий світ...
Дивиться тяжко мила тобі в очі...
Народ немов в дурмані щойно спить...
І навкруги обличчя всі ворожі...
Щоб тебе зжерти ворогам кортить...
Під лозунгами хибної Свободи...
Твою кров теплу кровососи п'ють...
Твоє зганьбили тіло непорочне...
От, от життя назавжди відберуть...
Лже демократи, горе патріоти...
Як паразити на тобі живуть...
Такі собі то злодії в законі...
Що за твій кошт все ненажерна жруть...
Як марево кровавого відлуння...
Що чисту душу замарали в бруд...
Де гроші правлять, там мораль відсутня...
Чекає їх народний скоро суд
Як марево кровавого вiдлуння
© Copyright: Владислав Кернис Амелин, 2017
Свидетельство о публикации №117040711382
Свидетельство о публикации №117040711382
Рецензии