Вкриває осінь землю листом,
Немов дітей дбайлива ненька,
Дарує золота прихИсток,
Щоб взимку їй було тепленько.
Як все продумала природа –
Сплела за літо одіяло,
І все до діла, все в пригоді,
Щоб ні листочка не пропало.
Коли ж і ми вже навчимося
З тогО для себе приклад брати,
Нам навіть золоте колосся
Ніяк не шкода викидати.
От тільки жаль природу – неньку,
Несила їй боротись з нами.
Лікує рани потихеньку
Та плаче жалібно сльозами.
10. 2013.
Осiнь
© Copyright: Валентина Козаченко, 2017
Свидетельство о публикации №117040607556
Свидетельство о публикации №117040607556
Рецензии