Усiм прощу... за вчора i тепер... Светлана Костюк

Оригінал:


Усім прощу... за вчора і тепер...
За те, що завтра буду знов розп’ята,
Що знову буду падати й вставати,
За те, що гордий дух мій не помер...
За те, що із небес мені дано
Любити так, як вже ніхто не може...
Страждати так – не витримає кожен...
П’яніти так, що зайве і вино...
Писати молитви о тій порі,
Коли вже навіть небеса поснули,
А гострий місяць у руках Вакули
Забув про тихе сяєво зорі...
Я буду посміхатись вам услід...
Я вас не зраджу в зрадженій любові,
Бо мій без неї не існує світ
Ні в дійсності...ні в таїні...ні в слові. ..
А зникну непомітно, як свіча...
Чи крапля воску на зап’ястях тиші...
Ви по мені знайдете тільки вірші
І промені, в яких застигне час...


Переклад з української Світлани Груздєвої:


Я всем прощу...сегодня и вчера,
За то, что завтра буду вновь распята
И за падение грядёт расплата,
Что гордым духом всё ж принять пора.
За то, что из небес опять дано
Любить, да так,  как вряд ли можно дважды…
Страдать…да так, что выдержит ли каждый…
Пьянеть, да так, что ни к чему вино…
Творить молитвы, да о той поре,
Когда и небеса давно уснули,
А острый месяц в лапищах Вакулы
Забыл про час сиянья на заре…
Я стану улыбаться вам вслед…
Вас не предам и в преданной любови:
Мой без неё не существует свет
В реальности ли… в тайне…или в слове…
Исчезну незаметно, как свеча…
Иль капля воска на запястье тиши…
По мне, потом, найдёте только вирши
И те лучи, в каких застыл мой час…