Пiдслухана розмова навеснi

Дерева поробили зеленії  начоси,
Ганяє вітер, підмітає папірці,
З берізками жартує, заплітає коси,
А сонце золото рахує в гаманці…

Та сонцю вже  набридло  їх щодня лічити-
Розсипало все золото своє у різнобіч.
Спитали бджілки: Мамо, можна вже летіти?
І притулились до весняних теплих пліч…
 
А вітер невгамовний знай усе жартує:
Берізкам піднімає короткі спідничкИ
Сміються весело - що їм?-Це ж Вітер дує...
Лиш зашарілись дві  черниченьки сосни.

Тут, навіть, дуб старенький нашорошив вуха:
- Кахи - кахи! Куди поділи сором, підкажіть?
Сміються з нього дзвінко берізки-лепетухи:
Відповідють хором: -Здорові будьте, дід!

А дід бурчить сердито : «змінилися устої»…
Так розходився аж кругом шумить- гуде,
-Ой, Дубе - ти старий, звиняй на цьому слові,-
Весна  говорить.-Флірт! Це ж діло  молоде!

А ти вже сивий. Тобі вже майже триста  років!..
-Що?!- розлютився раптом дідо не на жарт.-
Ану, Вітренко,підійди на пару кроків!
Я покажу що ще чогось на світі варт!

Подуй щосили,хлопче, щоб мене звалити…
А що?! Не можеш? Хто  тоді із нас слабак?!
Ти, синку,молодий,тебе ще вчити й вчити…
І підморгнув берізкам : Ось, дівчатка,так!