Впало сонце... Василь Симоненко

    Перевод с украинского

           Оригинал ( ©  )

  Василь Симоненко

           * * *
Впало сонце в вечірню куряву.
Тиша виповзла за село.
Нашорошилось небо буряно
І погрозами загуло.

Ніч підходила з гуркотіннями,
Ніч несла божевілля й жах,
Плазувала потворними тінями
У нервово пружних кущах.

Ніч кричала мені, розтерзана,
Оперезана громом навхрест,
І у зойках її березових
Закипівся гучний протест.

Хмари дибились волохато,
Місяць в небі петляв, мов кіт,
Вихор всівся на сіру хату
І закручував стріху в зеніт.

...Та встає перламутровий ранок
Крізь холодний і злісний рев,
І проміння зализує рани
З закатованих ніччю дерев.

Безпорадні агонії злості,
Злість гармонії не порве!
Сонце ходить до нас не в гості —
Сонце з нами живе!

Вирина воно ранками з куряви,
На потрав’я витрушує пил,
І пливе, й ховрахів обурює,
Повне ніжності й повне сил.

16.01.1962


   Перевод Инны Гавриловой

Пало солнце в клубящийся морок,
Тишина уползла за село.
Насторожился неба задворок,
Загудел и  нахмурил чело.

Кралась ночь и рычала с шипеньем,
Нагоняя безумье и страх,
Шевелилась уродливой тенью
В напряженных нервозно кустах.

Тучи дыбились шкурой лохматой,
Месяц в небе плутал,  словно кот,
Вихрь уселся на сирую хату,
Рвал стреху и пускал в небосвод.

...Но встаёт в перламутровой рани
Солнце,  холод злой ночи  презрев,
И лучами врачуются раны
У истерзанных ночью дерев.

И бессильна агония злости,  -
Злость вселенских гармоний не рвёт!
Солнце ходит на землю не в гости  -
Солнце с нами вседённо живёт!

Выплывают лучи и невольно
Разнотравье росой  обовьют...
И плывут...  лишь сурки недовольны :
Свет и нежность им спать не дают...

    04.04.2017г.