Закрити очі...
Темрява лікує.
Нечутний дотик тиші до душі
її майбутнє ніжно розмалює
у тепло-жовті, сонячні вірші...
Легка хода...
І подих, мов бажання
нових стежин на пройдених полях,
де хтось застиг в солодкому мовчанні
на ледь помітних в березні вустах...
У помах крил...
У легкість візерунку,
що став для неї сонцем серед хмар...
У перший біль від криці обладунків...
У мить краси, що ляже на вівтар
Його весни...
І кожна мить - наживо.
І кожен подих - крапка на листках
її життя, прекрасного, мов диво
оази з вітру в Господа руках...
Живи!..
Крокуй!..
Розхитуй невблаганне,
себе саму відтворюючи знов
у снах з життя, де з вірою постане
така мовчазна в істині любов...
.......................................................
А той, хто знав про зорі понад світом,
і першу тінь в суботу чатував,
нехай шука, куди себе подіти
у щасті тих, хто змія не пізнав...
Сонячна сторона iмли
© Copyright: Александр Ноцкий, 2017
Свидетельство о публикации №117040306621
Свидетельство о публикации №117040306621
Рецензии
