Не здригнулися струни душі,
Не здійсняться мої сподівання
І даремно лунали вірші,
Про красиве і вірне кохання.
Не почула поета вона,
Та й поїхала геть у Прилуки,
Посміхнулася сонцем весна,
На порозі цієї розлуки.
Знов поглине обох інтернет,
Зачарує висотами слова,
Та який без кохання поет?
Це була небезпечна розмова.
Пісня в серці у мене жива,
Може щастя, ще бути в житті,
Що, ти робиш зі мною вдова,
Живемо ми чомусь в самоті.
А самотність завжди молода
І ніколи вона не старіє,
Мені дуже, вродлива шкода,
Що кохання серця не зігріє.
Були разом ми кілька годин,
Сонцем гріла серця нам весна,
Я залишився знову один,
У самотність поїде вона.
Струни душы
© Copyright: Виктор Худаков 4, 2017
Свидетельство о публикации №117040303828
Свидетельство о публикации №117040303828
Рецензии