трикрапкою... на укр. яз

Зірвалась ляпка з кінчику пера, сльозою по папері розтеклася...
Римую неримовані слова'...прощальний вірш у серці ще не склався...

У безпорядку скупчились думки' - поезія та проза вперемішку...
Беру твоє "кохання" у лапки', не підсоло'диш медом дьогтю діжку.

І силоміць не варто у дужка'х тримати почуття незрозумілі.
Моя ж душа зали'шиться в рядках, занурених у поетичні хвилі...

Дарма про тебе мріяла забуть, і з пам"яттю боролась відчайдушно...
Загусла кров у венах, наче ртуть, я з дійсністю змирилася послушно.

Історія, немов кіно старе', в якому на продовження чекала...
Натомість де ти був, кладу тире, щоб муза по тобі' не сумувала.

Не відітнеш відразу всі зв"язки', нас розділовим знаком відділивши.
Була любов на відстані руки'...я оди їй співала в кожнім ві'рші...

Від помилок життєвих не втикти...Де все скінчи'лось, кома не підходить.
Трикрапкою розве'дені мости лише поет на аркуші знов зводить...

31/03/17/