Таке життя, воно бентежне,
Сьогодні тут, а завтра там.
Тут кожен з нас отримає належне,
Але тільки той, що не скорився вік панам.
Хто в добру і тяжку хвилину
Свій рід і щастя захищав,
Хто не тікав зі страху в дім-долину,
А до останнього стояв.
Таке життя, воно бентежне,
Його прийми й віддай синам,
І розкажи як був залежний,
Як ти опору вік держав.
Ти ж розкажи їм, нехай знають
Правду життя, про море сліз.
Ти їх захищав, але і не згадають
Як ти за честь і правду в полі зліг.
Таке життя, воно бентежне
© Copyright: Олександр Зубенко, 2017
Свидетельство о публикации №117033105848
Свидетельство о публикации №117033105848
Рецензии
Це було несподівано....то Ви, Олександре, з України, як і я?)
Що ж сказати, ...вітаю, земляче) Вірш більш аніж зрозумілий... Дякую!
Сыня Панчоха 08.01.2020 13:02 • Заявить о нарушении
Що ж сказати, ...вітаю, земляче) Вірш більш аніж зрозумілий... Дякую!
Сыня Панчоха 08.01.2020 13:02 • Заявить о нарушении
Так, з України
Вірша писав ще як мені 16 було. Доречі, це єдиний мій вірш того періоду, що є на цьому сайті
Щиро дякую!
Олександр Зубенко 11.01.2020 03:14 Заявить о нарушении
Вірша писав ще як мені 16 було. Доречі, це єдиний мій вірш того періоду, що є на цьому сайті
Щиро дякую!
Олександр Зубенко 11.01.2020 03:14 Заявить о нарушении