А ти просила все забути,
І говорила знов і знов,
Що взагалі, все це не може бути
І ти не знаєш що таке любов.
Навіщо ти свідомо руйнувала,
Навіщо ти просила не іти.
Навіщо нові вигадки шукала -
У ревнощах безглуздої мети?
Навіщо знову закривала своє серце,
Навіщо душу в повну порожнечу.
Себе навіщо так свідомо убивати?
Адже таке буває небезпечно…
А потім знову буде зустріч,
І знов в полоні почуття…
І день за день, і далі буде.
А може просто - в небуття,
І потім знов попросиш все забути,
Та скоро скажеш знов і знов,
Що взагалі, все це не може бути
І ти не знаєш що таке любов…
А ти просила все забути
© Copyright: Михаил Данихленко, 2017
Свидетельство о публикации №117033005335
Свидетельство о публикации №117033005335
Рецензии