У неj голос i постава. У неj все таке, як треба
Багатство – там, де має бути. Що вабить нас, чоловіків.
А ще в очах її просторих вмістилось вічне львівське небо.
I все, здавалось, є для щастя, як водиться, споконвіків.
Але чому, розкішна, тепла, вона, приваблива, вродлива,
щоразу скаржиться на долю, немов до прірви – крок лише?
Здавалося, у всіх церквах свічки поставила, молила.
У Львові без її молитви церков не залишилось вже.
А що я їй скажу, вродливій? Яку пораду дам, розкішній?
Дивлюсь в її тривожні очі, а щастя в глибині – нема...
Щось заспокійливе зі мною шепоче львівський дощик ніжний.
Вона всміхнулась нам, і вірить, хоча б на мить, що не сама...
Свидетельство о публикации №117033011849
Олег Омелянчук 04.04.2017 23:01 Заявить о нарушении