Світла,
Як би мені тобі не принести
Вітру,
Що розіб'є тебе до речей?
Знаєш,
Моя голова не живе вже без тебе.
Знайдеш
Зі мною собі тихе місце навколо неба.
Зірко,
Світиш мені по дорозі вночі.
Квітко,
У світі найкраща, так не мовчи!
Знаєш,
Завжди сумує душа за тобою.
Знайдеш
Мене під небом блакитним, моя.
Коли поспадає цеглина
В моїй духовній стіні,
Побачу тоді, як не дивно,
Тебе я в моєму сні.
Ніжна,
Я хочу в тепло твоїх лагідних рук.
Тижні
Рухнуться далі й незвичайний друг.
Але
Іншим думкам шляху все не дає:
Далі
Ти є, ти є...
Коли поспадає цеглина
В моїй духовній стіні,
Побачу тоді, як не дивно,
Себе я в твоєму сні.
Коли поспадаjе цеглина
© Copyright: Даниил Моровов, 2017
Свидетельство о публикации №117032900850
Свидетельство о публикации №117032900850
Рецензии